Сторінка психолога
Психолог-Яковець Юлія Анатоліївна
Пам’ятки для батьків
Загальні стратегії, що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у поведінці.
• По можливості, ігноруйте негативну поведінку ди¬тини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Визначаючи позитивні риси в дітях, Ви мотивуєте їх поводити себе так якомога частіше.
• Мотивуйте позитивну поведінку нагородами. Це мо¬жуть бути лише Ваша увага або доброзичливі слова.
• Критикуйте поведінку, а не людину. Наприклад: "Би¬тися не можна, тому що...", а не "ти поганий, тому що вступаєш у бійки".
• Створюйте можливості для навчання. Наприклад; "Ти розбив чашку. Будь-ласка, не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити".
Спонукайте дитину зрозуміти, що вона може помиля¬тися, і це не становить загрози для Ваших стосунків із нею, вони не припиняться з причин того, що сталося.
• Будьте твердими. Діти потребують почуватися в безпеці; частково ця безпека створюється знанням "правил".
• Запобігайте конфліктної ситуації ще до того, як вона загострилася. Краще запобігти конфлікту, аніж вирішувати його.
• Чітко наголошуйте, чого Ви очікуєте від поведінки дитини та що станеться, якщо вона щось зробить не так.
Не думайте, що діти уявляють, чого Ви хочете від них, а відтак чітко пояснюйте, "що саме" ви хочете, щоб вони зробили. Наприклад, не кажіть "не робіть безлад", а поясніть, що саме з того, що вони виконують, Ви називаєте безладом.
• Використовуйте позитивне мовлення. Наприклад: замість "Не став туди чашку" скажіть "Постав чашку на стіл, а не на тумбочку". Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку.
• Будьте справедливими і надавайте дітям можли¬вість розповідати свої історії. Діти часто відчувають себе жертвами і безсилими, вони повинні впевнитися в мож¬ливості стосунків із людьми, які їх не експлуатують.
• Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитив¬ними словами. Помічайте речі, які діти виконують добре. Позитивна реакція на сильні сторони дитини підвищує її самооцінку.
• Дозволяйте дитині брати на себе відповідальність за благополуччя інших. Це підвищує значимість досягнень дитини та ЇЇ самооцінку.
• Підвищуйте почуття самоконтролю у дитини. Робіть це через надання їй можливості вибирати та приймати рішення, хоча не завжди доречно залишати за дитиною останнє слово. Це підвищує почуття дитини про відпо¬відальність за своє життя та зменшує почуття безпомічності та вразливості. У такий спосіб дитина зрозуміє, що вона може отримати те, що потрібно, без "загравань".
• Слухайте дитину та співчувайте її почуттям / дум¬кам, які дитина висловлює (або які, на Вашу думку, вона переживає), навіть якщо Ви не згодні з ними. Це дозволяє дитині зрозуміти, що Ви цікавитеся її життям, що Ви справедливі, що їй не потрібно "загравати", щоб бути почутою або отримати те, чого вона прагне.
• Приблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації. Хоча відсторонення від дитини на певний час може мати позитивний вплив, однією з проблем використання цього методу є те, що ним можна збільшити відчуття ізольованості та відторгнення дитини. Краще приблизити дитину до себе, аніж відштовхнути її, виводячи з небезпечної ситуації. Наприклад, якщо виникла бійка, краще запропонувати дитині піти разом з Вами, аніж від¬силати її за чимось.
• Не перебільшуйте з покараннями. Запитайте себе (тільки чесно!), якби Ви були дитиною, чи здалося б Вам таке покарання справедливим?
• Виходьте із складних ситуацій за допомогою гумору.
Проте жарти не повинні доходити до висміювання або приниження дитини.
• Вибачайтеся. Якщо Ви помилилися, якщо це доречно, то поясніть, чому Ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися - - це нормально, але також і те, що на помилках потрібно вчитися. Така поведінка сприятиме встановленню довіри і поваги.
• ПАМ'ЯТАЙТЕ! Ви — доросла людина! Не втрачайте терпіння!
Корисні поради батькам у вихованні дитини
1. Не нав'язуйте себе ніколи, і дітям зокрема.
2. Якщо не знаєте, як вплинути, зупиніться.
3. Позбудьтеся у вашому спілкуванні з дітьми тих способів і форм впливу, які викликають у них протест чи негативну реакцію.
4. Вилучіть неприязнь до дитини і свої негативні емоції.
5. Дотримуйтесь принципу рівноправності й співробітництва.
6. Не фіксуйте увагу на невдачах.
7. Давайте якісні оцінки.
8. Не порівнюйте дитину з будь не ставте їй нікого за приклад.
9. Не висловлюйте дитині симпатії у надмірній формі.
10. Використовуйте різні форми словесної підтримки.
• Немає нездібних – є ті, хто опановує по-іншому!
• Немає імпульсивних – є безпосередні!
• Немає агресивних – є напористі!
• Немає повільних — є розважливі!
• Немає ледачих — є розслаблені!
• Немає боязких — є обережні!
• Немає гіперактивних — є енергійні!
• Немає незрілих — є ті, які розквітають пізно!
• Немає дратівливих — є чутливі!
• Немає впертих — є наполегливі!
Пам'ятка добрих батьків
1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви. Або такою, як ви хочете.
Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.
2. Не думайте, що дитина ваша. Вона — Божа.
3. Не вимагайте для дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали
дитині життя — як саме вона може від¬дячити вам? Вона дасть життя іншому,
той третьому: це незворотний закон вдячності.
4. Не ображайте дитину, щоб в старо¬сті не їсти гіркого хліба. Бо, що посієш,
те й пожнеш.
5. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легша, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.
6. Не принижуйте дитину! Пам'ятайте: вона — особистість!
7. Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.
8. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
9. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.
10. Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з
нею, радійте тому, що дитина — це свято,яке поки що з вами.
11. Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй зрозуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.
12. Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і
розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.
13. З повагою ставтесь до дитини і її справ.
14. Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти членів родини.
Пам’ятка для батьків
1. Покарання не має шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
2. Якщо є сумніви, карати чи не кара¬ти — не карайте. Навіть якщо вже зро¬зуміли, що ви м'які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».
3. За один раз — одне покарання, на¬віть якщо поганих вчинків відразу скоєно
багато, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все відразу, а не по
одному — за кожний вчинок. «Салат» із покарань — це «страва» не для дитячої
душі!
Покарання — не за рахунок любові, щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона за¬слуговує.
4. Краще зовсім не карати, ніж карати із запізненням. Деякі батьки карають
дитину за погані вчинки, коли вже настав час, забуваючи про те, що навіть в суворих дорослих законах беруть до уваги строк давності правопорушень.
5. Покараний - пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінка перегорнута, як не
було нічого. Про старі гріхи — жодного слова. Не заважайте починати життя
спочатку!
6. Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не
має сприйматися дитиною як велич Вашої сили над ЇЇ слабкістю, як приниження,
Якщо дитина вважає, що ви — не праві, покарання буде діяти лише в протилеж¬ний бік.
7. Дитина не має боятися покарання.
Не покарання має боятися дитина,
не гніву вашого,
а вашого засмучення.
Дитячі заповіді
для мам, тат, бабусь та дідусів
1. Шановні батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину.
Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка,
мистецтва стати і бути людиною.
2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у Ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю пишу або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не на¬рікайте на мене цілий день.
5. Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно кри¬тикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на по¬милках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спромож¬ності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.
8. Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатись. Ваші слова, по¬
чуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала
природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.
Пам'ятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.
9. Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, при¬
гортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.
Дитина вчиться у життя.
Якщо до дитини ставляться ворожо, вона вчиться битися.
Якщо дитину висміюють, вона вчиться бути сором’язливою.
Якщо дитину соромлять, вона вчиться почувати себе винною.
Якщо дитина змушена виявляти терпимість, вона вчиться терпіння.
Якщо дитину заохочують, вона вчиться впевненості в собі.
Якщо дитину хвалять, вона вчиться вдячності.
Якщо до дитини ставляться чесно, вона вчиться справедливості.
Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться довіряти.
Якщо до дитини ставляться схвально, вона вчиться любити себе.
Якщо дитина живе в атмосфері визнання і дружби, вона вчиться знаходити любов.
Тест "Які Ви батьки?"
Необхідно вибрати одну з трьох відповідей:
а)можу і завжди так роблю;
б)можу, але не завжди так роблю;
в)не можу.
Чи можете ви:
1.У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
2.Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3.Зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили по відношенню до неї?
4.Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?
5.Стримати себе , якщо вчинок дитини роздратував вас?
6.Поставити себе на місце дитини?
7.Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея?
8.Розповісти дитині про навчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас в негативному світлі?
9.Завжди утримуватись від слів, здатних боляче вразити дитину?
10.Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?
11.Надати один день, коли вона робила б усе, що їй заманеться і поводила б себе так, як хоче, а ви ні в що не втручатиметесь?
12.Не відреагувати, коли дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?
13.Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це – примха, скороминуча забаганка?
Підрахуйте бали.
а) 3 бали, б) 2 бали, в) 1 бал.
30-39 балів.
Дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не лише зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватись на добрі результати.
16-29 балів.
Піклування про дитину для вас питання першорядне, ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто суворі, в інших випадках – надміру м’які, крім того, ви схильні до компромісів, котрі послаблюють виховний ефект. Вам слід серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.
Менше 16 балів.
Перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а можливо, і того, і другого. Бажано порадитись із спеціалістами - педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини – дуже складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківських обов’язків приносить людині найвище моральне задоволення.
Загальні поради батькам першокласників:
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.
Батькам на замітку:
1. Треба навчити виконувати домашні завдання систематично.
2. Починати роботу над Д/З через 1,5 - 2 годин після школи.
3. Дитина має самостійно сідати за завдання і розуміти для чого їй це потрібно.
4. Навчити дитину користуватися годинником. Сказати, що треба робити перерви (10 - 15 хв.) між роботою для активного відпочинку.
5. Навчити школяра попередньо складати план майбутніх дій, радитися з вами, як виконати завдання, а потім самостійно писати їх.
6. Допомогти розрізняти головне й другорядне, вміти зосередитись на головному.
7. Учень має повторити правила, якi вивчав на уроках.
8. Акцентувати увагу навіть на незначних перемогах, щоб дитина помічала їх і намагалася досягати більших результатів. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини.
9. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.
10. Ніколи не робіть домашнє завдання за дитину, це їй тільки зашкодить.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки.
Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми,які мають емоційні труднощі.
1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2. Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії 3 дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
4. Потрібно навчати дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до-розмови про свої почуття.
5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття. Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:
Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
Поради батькам конфліктних дітей.
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
Психологічний клімат сім’ї
Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини . На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікросоціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини .
Як зберегти гармонію у родинних стосунках?
- всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;
- відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини ;
- члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;
- кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;
- члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;
- цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;
- коаліції між членами родини динамічні й мінливі;
- члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.
Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми:
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків:
• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.
• Не застосовувати фізичні покарання.
• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.
• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.
